Регулярні заняття

Так, підходять. Так вважаю я. Але у вас може бути інша думка — і щоб її скласти, однаково треба прийти й спробувати. Зі свого боку я:

• докладно пояснюю геометрію асан;
• показую не лише, як правильно, а й як неправильно їх виконувати (тобто як робити в жодному разі не можна і чим це загрожує);
• розповідаю, яких помилок важливо уникати під час виконання асан;
• даю допустимі проміжні варіанти асан;
• озвучую їхні терапевтичні аспекти;
• відповідаю на будь-які запитання;
• підтримую й надихаю;
• будую послідовність асан так, щоб її було цікаво й посильно виконувати і початківцям, і досвідченим практикам.

Відповідаючи на це запитання, я зазвичай кажу: «У наш час треба й варто займатися тоді, коли є можливість». Тому, щоб не виникало причин відкласти свою практику «до кращих часів», раджу практикувати хай менше, але регулярно. Для цього є лайфхаки:

• виберіть 2–5 асан і практикуйте їх по колу (скільки є часу) — повторіть кілька разів одну за одною;
• влаштовуйте собі марафони, челенджі, забіги на короткі проміжки часу — наприклад, 3–6 днів. Потім перерва й новий вибір;
• пообіцяйте своєму тілу, що будете дуже уважні й ніжні до нього;
• зупиняйте практику в той момент, коли хочеться продовжити, — так ви створите позитивний незавершений гештальт, і вам підсвідомо хотітиметься повернутися до практики;
• краще «недо-», ніж «пере-»;
• використовуйте те, що вас надихає: комусь потрібен мінімум приготувань, а комусь навпаки — особливий улюблений одяг, ароматичні палички, відповідна атмосфера. Тільки ви знаєте себе — ніхто інший.

Ні! ))) Жодних гарантій, що ви дотягнетеся лобом до гомілок чи сядете на шпагат, — це й усе інше залежить від вас. Моя зона відповідальності — дати вам знання, опис і показати на власному прикладі. Ваша зона відповідальності:

• не лише бути тілом, а присутніми на занятті );
• не лише слухати, а справді чути те, що каже викладач;
• терпляче й наполегливо застосовувати почуте на практиці;
• дати собі час на засвоєння, налаштування й перезавантаження (перепрограмування) своїх установок і стратегій реагування;
• докладати зусиль, коригуючи їх по ходу, якщо бажаного результату немає;
• і найголовніше — відчувати своє тіло зсередини й працювати за принципом «зусилля без насильства». Адже тільки ви живете у своєму тілі й краще за будь-кого знаєте, чи є у вас ще запас, чи, навпаки, треба послабити зусилля.

Гаразд, це не часте запитання. На щастя, до мене приходять люди, які розуміють, чого шукають. Якщо ж раптом хтось спитає мене «навіщо духовний розвиток», «навіщо взагалі йога», «яка мені користь досягати просвітлення» тощо, то моя відповідь —

• нема навіщо ));
• я тут точно не для того, щоб переконувати «стати на шлях» тощо );
• можливо, вам не до мене );
• можливо, ви знаєте відповідь для себе, але хочете перевірити викладача. Тоді краще ставити пряме запитання: «а що це для вас?», «як ви вважаєте?» тощо;
• можливо, ви щиро вважаєте, що не знаєте, навіщо вам це, — тоді можна дослідити, навіщо ж ви дійшли до заняття (адже нами завжди рухає якесь бажання, і важливо зрозуміти, що спонукало вас поставити це запитання). Загалом я готова щедро й докладно відповідати на конкретні запитання, пов’язані з практикою. Теорією теж охоче ділюся, коли бачу запитання, що йде з глибини.